Як ядерний заряд доставляють до цілі

Боєголовка — лише половина ядерної зброї. Друга половина — те, що доносить її до цілі, і саме цей вибір визначає майже все, що має значення для симуляції: скільки буде часу на попередження, якою великою може бути боєголовка, вибухне вона в повітрі чи на землі і чи можна скасувати напад після того, як він почався.

Коротка відповідь

Якщо держава колись знову застосує ядерну зброю, найімовірнішим носієм буде ракета. Якщо рахувати стратегічні боєголовки на бойових носіях, то приблизно 85–90 відсотків із них стоять на балістичних ракетах, у шахтах і на підводних човнах; майже всю решту несуть літаки. Але перше застосування в сучасному конфлікті не обов’язково буде стратегічним. Сценарій, який аналітики обговорюють найчастіше, — один заряд малої потужності, доставлений ракетою малої дальності або літаком, а не масований обмін міжконтинентальними ракетами.

Балістичні ракети наземного базування

Вони стоять у захищених шахтах або на мобільних пускових установках, які колесять лісами й пустелями, щоб ускладнити прицілювання. Ракета працює двигунами кілька хвилин, далі летить у космосі за інерцією, а її боєголовки входять в атмосферу зі швидкістю кілька кілометрів за секунду. Час польоту між континентами — приблизно 25–35 хвилин. Практичного захисту немає: сучасна ракета випускає кілька боєголовок плюс хибні цілі, і кожен перехоплювач має спрацювати за лічені хвилини.

Шахтні позиції — ще й головна причина, чому наземні вибухи взагалі моделюють. Проти міста повітряний вибух завдає набагато більших руйнувань, але шахту треба вражати боєголовкою, що вибухає на поверхні або біля неї, а саме це дає сильні локальні опади.

Ракети з підводних човнів

Підводний човен із балістичними ракетами — найживучіша складова будь-якого арсеналу: щойно він вийшов у море, ніхто достеменно не знає, де він, і саме це робить удар у відповідь правдоподібним. Велика Британія тримає так увесь свій арсенал, Франція — більшу його частину. Час польоту може бути коротшим, ніж у ракет наземного базування, бо човен здатен підійти до цілі ближче за будь-яку шахту.

Авіація: вільнопадні бомби і крилаті ракети

Бомбардувальники повільні, їх можна відстежити, перехопити і, що найважливіше, відкликати. Саме тому вони й корисні: їхнє перебазування — помітний політичний сигнал, який можна скасувати. Їхня зброя буває двох видів. Вільнопадну бомбу, як-от американську B61, скидають над ціллю або поруч із нею; сучасні версії мають комплект наведення і регульовану потужність, від часток кілотонни до кількох сотень. Крилата ракета повітряного базування летить низько і на дозвуковій швидкості сотні або тисячі кілометрів, тож у принципі її можна перехопити, але важко помітити на радарі.

Нестратегічна зброя

Ракети малої дальності на кшталт російського «Іскандера», крилаті ракети морського базування і бомби тактичної авіації складають так звані нестратегічні арсенали. Потужність зазвичай від кількох кілотонн до кількох сотень. Саме ця зброя фігурує майже в кожному правдоподібному сценарії першого застосування: один заряд, поле бою або один міський район, демонстрація, а не обеззброювальний удар. Серед готових варіантів у симуляторі є боєголовка «Іскандера», і 50 кт над щільно забудованим районом — це вже на порядок гірше за Хіросіму: спробуйте на Варшаві чи будь-якому знайомому місті.

Новіші системи

Гіперзвукові планувальні блоки запускають ті самі балістичні ракети, але вони сплощують траєкторію і маневрують на зниженні, що ускладнює і відстеження, і перехоплення. Росія також розрекламувала крилату ракету з ядерним двигуном і дуже велику ядерну торпеду, призначену для ударів по прибережних цілях. Для симуляції нічого з цього не змінює картини на землі: важливі потужність і висота підриву, а не апарат, який їх доставив.

Зброя, що приїжджає вантажівкою

Єдиний спосіб доставки, що не має нічого спільного з ракетами, — пристрій, провезений у місто автомобілем, контейнером чи човном. Це терористичний сценарій, а не державний: потужність була б малою, можливо 1–10 кілотонн, а вибух неминуче відбувся б на рівні землі, тобто з меншим радіусом ударної хвилі, ніж у повітряного вибуху тієї самої потужності, але зі значно сильнішими локальними опадами. Цей випадок у симуляторі покривають варіанти Саморобний пристрій на ВЗУ і Примітивна ядерна зброя терористів; поєднайте будь-який із них з наземним вибухом.

Що це змінює на карті

• Висота підриву важливіша за носій. Проти міста планувальники обирають повітряний вибух: він розширює кільце важких руйнувань і майже не залишає локальних опадів. Проти шахти або глибокого бункера боєголовку підривають на поверхні, з протилежним результатом. У симуляторі це перемикач Повітряний вибух / Наземний вибух, і різниця в результатах разюча.
• Справжній напад — це не одна боєголовка. На велике місто націлили б кілька боєголовок по різних точках, а не одну бомбу на центр. Режим Кілька вибухів показує, як це виглядає.
• Точність байдужа для міст і вирішальна для шахт. Сучасні ракети лягають у межах кількох сотень метрів від точки прицілювання; для міста це майже не змінює карти руйнувань, а захищена шахта або знищена, або вціліла. Саме для цього в додаткових налаштуваннях є параметр кругового ймовірного відхилення.
• Час попередження — це людський чинник. Тридцять хвилин — різниця між рішенням, яке ухвалюють люди, і рішенням, яке ухвалює процедура. А для тих, хто внизу, це різниця між тим, щоб сховатися в укриття, і тим, щоб опинитися просто неба.

Читати далі

Як влаштовані самі боєголовки, читайте на сторінці як влаштована ядерна зброя. Що насправді робить вибух, описано в наслідках ядерного вибуху, а хто чим володіє сьогодні, у ядерних арсеналах світу. Кількість боєголовок і носіїв у цій статті — відкриті оцінки незалежних дослідників, як-от Федерації американських учених і SIPRI; уряди їх не підтверджують.