Нейтронна бомба: як вона працює і навіщо її створили

Нейтронна бомба має репутацію, якої не зовсім заслуговує. Газети 1970-х описували її як зброю, що вбиває людей і залишає будівлі цілими, капіталістичну бомбу, яка береже майно. Насправді все було вужче й дивніше: невелика воднева бомба, налаштована так, щоб незвично велику частку енергії віддавати потоком нейтронів, створена зупиняти танкові колони, а не руйнувати міста.

У чому відмінність

Звичайний ядерний вибух розподіляє енергію приблизно так: близько половини йде в ударну хвилю, близько третини у тепло і світло, приблизно 5% у початковий спалах радіації, а решта в опади й залишкову радіоактивність. Для великих зарядів радіація майже не має значення: кожен, хто опинився досить близько, щоб дістати смертельну дозу, і так перебуває в зоні, де все розчавлено і спалено.

Офіційна назва нейтронної бомби — зброя з підвищеним виходом радіації. Це невеликий двоступеневий термоядерний пристрій, зазвичай близько однієї кілотонни, побудований так, щоб швидкі нейтрони з термоядерного ступеня виходили назовні, а не поглиналися. Конструктори прибрали товсту уранову оболонку, яка зазвичай оточує термоядерне паливо й додає потужності, і взяли матеріали, що пропускають нейтрони. Вийшла зброя зі скромною ударною хвилею і теплом, але з інтенсивним коротким імпульсом нейтронів, який проходить крізь сталь і землю легше, ніж гамма-промені.

Навіщо вона знадобилася армії

Ідею наприкінці 1950-х запропонував Семюел Коен, фізик із корпорації RAND. Планувальники НАТО тоді готувалися до того, що тисячі радянських танків підуть у Західну Німеччину. Танкова броня добре захищає екіпаж від ударної хвилі й жару, але нейтрони проходять крізь неї. Кілька невеликих боєголовок з підвищеним виходом радіації могли б вивести з ладу екіпажі бронетанкового наступу, завдавши менших руйнувань містам країни, яку обороняють, адже це були б міста союзників.

Навіть в однієї кілотонни радіаційне кільце ядерного заряду сягає далі за кільце важких руйнувань. Модель симулятора дає для звичайного повітряного вибуху в 1 кт такі радіуси; зброя з підвищеним виходом радіації відсуває радіаційне кільце значно далі.

У цьому перевертанні й полягає весь сенс конструкції. Воно ж і викриває міф. Нейтронна бомба ніколи не була зброєю, що залишає будівлі неушкодженими: у радіусі кількох сотень метрів від вибуху ударна хвиля і вогонь так само зносять звичайні будинки. «Чистою» вона була лише порівняно з потужнішим звичайним ядерним зарядом, який застосували б для того самого завдання.

Політична буря

У 1977 році стаття у Washington Post розкрила, що Сполучені Штати планують розмістити боєголовки з підвищеним виходом радіації в Європі. Реакція по обидва боки залізної завіси була бурхливою. Радянська пропаганда назвала її найкапіталістичнішою зброєю з усіх; у Західній Європі на демонстрації вийшли сотні тисяч людей. У квітні 1978 року президент Джиммі Картер відклав виробництво. Президент Рональд Рейган 1981 року скасував це рішення, і боєголовки виготовили, але тримали на складах у Сполучених Штатах, а не в Європі.

Американських типів було два: W70 Mod 3 для ракети Lance і W79 для восьмидюймових артилерійських снарядів. Франція випробувала власну конструкцію у 1980-х, і вважається, що подібну зброю розробив і Радянський Союз. Коли холодна війна скінчилася, американські боєголовки зняли з озброєння, а останні з них розібрали на початку 2000-х.

Чому про неї згадують досі

Нейтронна бомба належить до сімейства ідей, які повертаються знову і знову: ядерна зброя, досить мала чи точна, щоб її можна було застосувати на полі бою. Боєголовки малої потужності сьогодні знову входять до кількох арсеналів, а суперечки 1970-х про те, чи робить така зброя ядерну війну ймовірнішою, так і не вщухли. Щоб побачити, наскільки по-різному поводяться малий і великий заряди, порівняйте в симуляторі вибухи в 1 кілотонну і в 1 мегатонну й подивіться, яке кільце виявиться зовнішнім. Загальні принципи конструкції пояснено на сторінці воднева і атомна бомба.